Оріана Фаллачі Зміст Біографія | Лють і гордість | Теракт 11 вересня | Кохання | Хвороба | Головні тези відстоювані Фаллачі | Книги | Примітки | Посилання | Навігаційне менюoriana-fallaci.comОріана Фаллачі“ Лють і гордість».«лють і гордість»Лють і Гордість»Лють і гордістьRecord #118531891ідентифікатор BNFFind a GraveОриана Фаллачи:Роман "Человек"Ориана Фаллачи:Передача «Людина дня»Зв'язаний Захід. // Der Spiegel, #17/2004Павло Чорноморський. «Я вважаю ганьбою!». Зірка європейської журналістики проти європейського лицемірстваJorge Majfud, The Slow suicide of the WestСтаття про Фаллачі у газеті «Взгляд»Померла італійська журналістка Оріана Фаллачі // Майдан-Інформ, 15.09.2006Феномен особистості Оріани Фаллачі (крізь призму інтерв'ю однієї із найвідоміших журналісток ХХ ст.) // Вісник Львівського ун-ту. Серія журналістики. 2006. Вип. 28. С. 263—272NNDBInternet Movie DatabaseOpen LibraryInternet Speculative Fiction DatabaseFind a GraveВелика каталонськаBritannica (онлайн)Encyclopædia UniversalisXX172144911902217m118531891ITICCURAVV012880000 0001 0881 4058n7911915900439184xx0011143068650264n960174204564118663702685761827064159
Народились 29 червняНародились 1929Уродженці ФлоренціїПомерли 15 вересняПомерли 2006Померли у ФлоренціїВипускники Флорентійського університетуІталійські журналістиІталійські письменниціКритики ісламу
Ambrogino d'oroітал.29 червня1929ФлоренціяІталія15 вересня2006Другої світової війниФлоренціїопоріНью-Йорк ТаймсВашингтон Пост,Лос-Анджелес Таймс1950-ті1960-хГоллівудіКларк ГейблІзабелла РосселініМартін СкорсезеМарія КалласГенрі КіссинджерХомейніЛех ВаленсаВіллі БрандтЗульфікар Алі БхуттоМуаммар КаддафіФедеріко ФеллініДен СяопінЯсер Арафатісламу“ Лють і гордість».Хомейніполігамію,Теракт 11 вересня 2001 року,«лють і гордість»Лють і Гордість»хунті « чорних полковників»
Оріана Фаллачі
Неперевірена версія (що робити?)Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Оріана Фаллачі | ||||
|---|---|---|---|---|
| Oriana Fallaci | ||||
 | ||||
| Народилася | 29 червня 1929(1929-06-29)[1][2][…] Флоренція, Італія | |||
| Померла | 15 вересня 2006(2006-09-15)[1][3][4](77 років) Флоренція, Італія ·рак молочної залози і рак легень | |||
| Поховання | Cimitero degli Allori[d] | |||
| Громадянство (підданство) |  Італія | |||
| Діяльність | Письменник та журналіст | |||
| Сфера роботи | журналіст | |||
| Alma mater | Флорентійський університет | |||
| Мова творів | італійська[2] | |||
| Жанр | публіцистика | |||
| Magnum opus | Лють і гордість | |||
| Партія | Action Party[d] | |||
| Конфесія | атеїзм | |||
| Нагороди |  Ambrogino d'oro[d] | |||
Сайт: oriana-fallaci.com | ||||
Оріана Фаллачі у Вікісховищі? | ||||
|Lib=
Оріа́на Фалла́чі (італ. Oriana Fallaci; *29 червня 1929, Флоренція, Італія — †15 вересня 2006, там же) — італійська журналістка, письменник, публіцист, в роки Другої світової війни — учасниця партизанського опору. Автор 12 книг, що розійшлися по світу сумарним накладом у 20 мільйонів примірників.
Зміст
1 Біографія
2 Лють і гордість
3 Теракт 11 вересня
4 Кохання
5 Хвороба
6 Головні тези відстоювані Фаллачі
7 Книги
8 Примітки
9 Посилання
Біографія |
Народилася і виросла у Флоренції, в бідній сім'ї, під час війни брала участь в італійському опорі.
Закінчивши університет, Оріана стала репортером. За довгий час роботи Фаллачи довелося співпрацювати з величезною кількістю відомих у світі видань, серед яких — Нью-Йорк Таймс, Вашингтон Пост, Лос-Анджелес Таймс.
У 1950-ті—1960-х роках була кореспондентом журналу «Europeo» в Голлівуді. Її друзями і співрозмовниками були в різний час Кларк Гейбл і Ізабелла Росселіні, Мартін Скорсезе і Марія Каллас. Коли її запитали, в чому полягає секрет її успіху, вона відповіла, що ніколи не намагалася бути об'єктивною. «Кожне інтерв'ю, — говорить Фаллачі, — це мій автопортрет. Це дивна суміш моїх ідей, мого темпераменту, мого терпіння, всього того, що я вкладаю в свої питання. Якщо той, у кого я беру інтерв'ю, відмовляється співробітничати, він стає покручем, фашистом, ідіотом».
Її називали «найзнаменитішою письменницею Італії», а також «журналістом, якому ніхто у світі не може відмовити». За півстоліттям своєї кар'єри вона інтерв'ювала таких політиків і знаменитостей, як Генрі Кіссинджер, аятола Хомейні, Лех Валенса, Віллі Брандт, Зульфікар Алі Бхутто, Муаммар Каддафі, Федеріко Фелліні, Ден Сяопін, Ясер Арафат.
В 2001—2004, проживаючи в Нью-Йорку, вона написала серію статей і книг з критикою ісламу та арабської культури, що викликали великий суспільний резонанс і суперечку. У 2005 була нагороджена золотою медаллю президента Італійської Республіки за заслуги в галузі культури.
Лють і гордість |
У 1979 році було опубліковано інтерв'ю з іранським революційним лідером аятолою Хомейні. Це було складне в усіх відношеннях інтерв'ю, однією з умов якого було те, що Оріана повинна була інтерв'ювати в «повній чадрі» (тобто покрита з голови до ніг). Але в святому місті Кум, де чекав її аятолла, перед журналісткою були закриті двері у всіх готелях, у всіх публічних місцях. Фаллачі пише, що єдиною причиною тому було те, що вона жінка. «Аби вдягнути чадру, я повинна була зняти джинси, щоб зняти джинси -потрібно десь сховатися, і, звичайно, я б могла виконати цю операцію в автівці …, але мій перекладач благав мене не робити цього … За таку річ в Кумі ми обидва ризикуємо стратою „, — згадує журналістка у книзі “ Лють і гордість». І, звичайно ж, Фаллачі не забула запитати у Хомейні: " Скажіть мені: чому Ви примушуєте жінок ховатися під цими незручними і абсурдними шатами?… На що отримала відповідь: «якщо Вам не подобається ісламський одяг, Вас ніхто не зобов'язує його носити…». Користуючись тим, що «це її не стосується», Оріана тут же зірвала з себе чадру. Так само в цьому інтерв'ю Фаллачі запитувала про свободу і демократію, про післяреволюційне правосуддя духовенства, коли обвинуваченим не надавалися адвокати та можливість оскарження. «На вашу думку, справедливо розстріляти бідну повію або жінку, яка зрадила своєму чоловіку, або чоловіка, який любить іншого чоловіка?», — Різко запитує журналістка. Були запитання про полігамію, прийняту в ісламській традиції, про заборону на алкоголь і про підсумки революції.
Теракт 11 вересня |
Теракт 11 вересня 2001 року, коли в Нью — Йорку були зруйновані башти всесвітнього торгового центру, Оріана Фаллачі спостерігала з вікна своєї квартири на Манхеттені. Жертвами стали понад 2600 чоловік тільки в Нью — Йорку. Журналістка так описує свій ранок 11 вересня: « Я була вдома, мій будинок знаходиться в центрі Манхеттена, близько дев'ятої години ранку у мене виникло передчуття небезпеки, яка, ймовірно, не загрожувала мені, але яка безумовно мала до мене ставлення». Це незрозуміле відчуття змусило її включити телевізор, де по всіх каналах вже транслювалася палаюча башта торгового центру. Потім прямо в ефірі люди побачили, як літак з терористами атакує другу вежу-хмарочос. Оріана була у жасі від того, що відбувається «Як бачиш, більшу частину свого життя я провела на війнах…На війнах я бачила багато жахливих видовищ, я вважала себе загартованої війнами…Я ніколи не бачила людей, які вбивають себе самі, людей, які кидаються без парашута з вікон восьмидесятих дев'яностих або сотих поверхів…»,- пізніше скаже Філлачі. В той момент вона вибігла на вулицю, серед хаосу і метушні пішки вирушила до башт, намагаючись зрозуміти, чим вона може допомогти.
Відразу ж після теракту Оріана написала статтю, яка пізніше вилилася в книгу «лють і гордість». Сама автор говорить, що слова цієї книги — її «невтішний плач». У книзі Фаллачи жорстко критикує іслам, арабську культуру і європейську політику терпимості по відношенню до мусульман імігрантів.
Після публікації статей і книг, присвячених «11 вересня» проти автора були порушені справи в Італії та Франції за звинуваченням у розпалюванні ворожнечі, але жоден з позовів не був виграний.
Незважаючи на позови, письменниця продовжила «Лють і Гордість»написанням наступних робіт: «Оріана Фаллачі інтерв'ює себе» «Апокаліпсис», «Сила Розуму»[5].
Кохання |
Єдиним коханням Оріани Фаллачі був герой грецького опору хунті « чорних полковників» Алекос Панагуліс. Вони познайомились під час інтерв'ю. Александрос просто не міг не звернути увагу на найвродливішу журналістку Італії. Ці стосунки трималися близько трьох років. Єдина вагітність зірвалася на третьому місяці. Алекос загинув у 1976 році в загадковій авіакотострофі, яка, як вважають, була підлаштована. З тих пір Оріана ніколи не виходила заміж, у неї не було дітей. Пам'ять про коханого вона увічнила в романі «Людина»[6]. Відображенням цього періоду стала книга «Лист не народженій дитині»(1975 р.). Тут жінка спілкується з дитиною, яка знаходиться в її утробі: трагічний монолог на тему материнства, розуміється не як обов'язок, а як свідомий вибір. Жінка пояснює дитині, як живеться в світі, де умовою виживання є жорстокість і насильство, де свобода-тільки сон, а любов — просте слово з незрозумілим значенням. Книга стала бестселером 1975 і 1976гг.,вийшла в перекладі на двадцять одну мову світу.
Після роману «людина», виданого 1979 році, Оріана не пише майже десять років. Своє мовчання вона порушує 1990 р.,опублікувавши « Іншалла»
Хвороба |
У 90-х Оріані Фаллачі ставлять діагноз рак легенів. Тепер вона живе на дві країни, розриваючись між Італією і Нью-Йорком, оскільки в своїй рідній Італії вона піддалася переслідуванням за «ісламофобію». «Я обрала мовчання. Обрала вигнання. Бо в Америці, скажу це врешті-решт гучно і вголос, я живу життям політичного біженця. Я живу в добровільному політичному вигнанні», — пише Оріана Фаллачі.
Вона померла 15 вересня 2006року у Флоренції, у віці 77 років.
Головні тези відстоювані Фаллачі |
- європейська політика багатокультурності зазнала поразки, оскільки емігранти не асимілюються і не сприймають європейські цінності як очікувалось, більше того відверто вороже ставляться до культурних надбань західної цивілізації;
- західноєвропейські політики толерантно ставляться до відверто расистських і агресивних закликів лідерів деяких мусульманських громад у Західній Європі, зокрема до закликів винищення немусульман;
- політичні еліти проводять політику замовчування і ігнорування випадків реалізації подібних закликів — зокрема, вбивство Піма Фортейна і Тео ван Гога;
- західні інтелектуальні еліти здебільшого займають лівацькі, антихристиянські і водночас проісламські позиції, незважаючи на використання ісламськими активістами відверто жорстоких і брутальних практик (розстріли, відрубування голів, підриви вибухівки);
- європейські політики закривають очі на знущання над жінками в ісламських країнах;
- так званого поміркованого ісламу на практиці не існує;
- західні ЗМІ уникають теми «ісламського тероризму» і відвертої підтримки його з боку лідерів ісламських релігійних громад;
- пасивна політика яку проводять європейські еліти щодо ісламського екстремізму нагадує практику 1930-х років стосовно нацистського режиму.
Книги |
- 1962 Пенелопа на війні
- 1975 Лист ненародженій дитині
- 1979 Людина (біографічний роман про Алекоса Панагуліса)
- 2001 Лють і гордість
- 2004 Сила розуму[7]
Примітки |
↑ аб Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118531891 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
d:Track:Q27302d:Track:Q304037d:Track:Q256507d:Track:Q170109d:Track:Q36578
↑ аб ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q54837d:Track:Q19938912
↑ аб Find a Grave — 1995. — ed. size: 165000000d:Track:Q63056
↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.d:Track:Q2629164
↑ Кирилл, Бузков. Ориана Фаллачи:. Mishmar.info (ru-RU). Процитовано 2016-01-21.
↑ be_it_so; ru_fallaci (2009-06-01). Роман "Человек". Ориана Фаллачи. Процитовано 2016-01-21.
↑ Кирилл, Бузков. Ориана Фаллачи:. Mishmar.info (ru-RU). Процитовано 2016-01-21.
Посилання |
Передача «Людина дня» на Радіо Свобода (рос.)
Зв'язаний Захід. // Der Spiegel, #17/2004 (про нову книгу Оріани Фаллачі) (рос.)
Павло Чорноморський. «Я вважаю ганьбою!». Зірка європейської журналістики проти європейського лицемірства (рос.)
Jorge Majfud, The Slow suicide of the West (англ.)
Стаття про Фаллачі у газеті «Взгляд» (рос.)- Померла італійська журналістка Оріана Фаллачі // Майдан-Інформ, 15.09.2006
- Феномен особистості Оріани Фаллачі (крізь призму інтерв'ю однієї із найвідоміших журналісток ХХ ст.) // Вісник Львівського ун-ту. Серія журналістики. 2006. Вип. 28. С. 263—272
|
Категорії:
- Народились 29 червня
- Народились 1929
- Уродженці Флоренції
- Померли 15 вересня
- Померли 2006
- Померли у Флоренції
- Випускники Флорентійського університету
- Італійські журналісти
- Італійські письменниці
- Критики ісламу
(window.RLQ=window.RLQ||[]).push(function()mw.config.set("wgPageParseReport":"limitreport":"cputime":"1.244","walltime":"1.966","ppvisitednodes":"value":4514,"limit":1000000,"ppgeneratednodes":"value":0,"limit":1500000,"postexpandincludesize":"value":92986,"limit":2097152,"templateargumentsize":"value":29786,"limit":2097152,"expansiondepth":"value":22,"limit":40,"expensivefunctioncount":"value":31,"limit":500,"unstrip-depth":"value":0,"limit":20,"unstrip-size":"value":20129,"limit":5000000,"entityaccesscount":"value":35,"limit":400,"timingprofile":["100.00% 1886.570 1 -total"," 84.81% 1600.053 1 Шаблон:Письменник"," 82.94% 1564.744 1 Шаблон:Картка"," 76.22% 1437.972 83 Шаблон:Картка/рядок"," 35.01% 660.431 29 Шаблон:Wikidata"," 21.69% 409.246 1 Шаблон:Wikidata/p569"," 18.53% 349.599 8 Шаблон:If1"," 12.57% 237.181 1 Шаблон:Бібліоінформація"," 6.80% 128.209 1 Шаблон:Wikidata/p19"," 4.93% 92.942 4 Шаблон:Ifempty"],"scribunto":"limitreport-timeusage":"value":"0.947","limit":"10.000","limitreport-memusage":"value":8992052,"limit":52428800,"limitreport-logs":"Loaded datatype monolingualtext of P1449 from wikidata, consider passing datatype argument to formatProperty call or to Wikidata/confignLoaded datatype string of P742 from wikidata, consider passing datatype argument to formatProperty call or to Wikidata/confignGot person name of Q27302 from label: «Національна бібліотека Німеччини»nEntity Q27302 is not a personnGot person name of Q170109 from label: «Державна бібліотека в Берліні»nEntity Q170109 is not a personnGot person name of Q256507 from label: «Баварська державна бібліотека»nEntity Q256507 is not a personnGot person name of Q304037 from label: «Австрійська національна бібліотека»nEntity Q304037 is not a personnGot person name of Q27302 from label: «Національна бібліотека Німеччини»nEntity Q27302 is not a personnGot person name of Q170109 from label: «Державна бібліотека в Берліні»nEntity Q170109 is not a personnGot person name of Q256507 from label: «Баварська державна бібліотека»nEntity Q256507 is not a personnGot person name of Q304037 from label: «Австрійська національна бібліотека»nEntity Q304037 is not a personnLoaded datatype wikibase-item of P509 from wikidata, consider passing datatype argument to formatProperty call or to Wikidata/confignLoaded datatype wikibase-item of P172 from wikidata, consider passing datatype argument to formatProperty call or to Wikidata/confignLoaded datatype wikibase-item of P551 from wikidata, consider passing datatype argument to formatProperty call or to Wikidata/confignLoaded datatype wikibase-item of P1412 from wikidata, consider passing datatype argument to formatProperty call or to Wikidata/confignLoaded datatype time of P2031 from wikidata, consider passing datatype argument to formatProperty call or to Wikidata/confignLoaded datatype time of P2032 from wikidata, consider passing datatype argument to formatProperty call or to Wikidata/confignLoaded datatype wikibase-item of P136 from wikidata, consider passing datatype argument to formatProperty call or to Wikidata/confignLoaded datatype wikibase-item of P800 from wikidata, consider passing datatype argument to formatProperty call or to Wikidata/confignLoaded datatype wikibase-item of P463 from wikidata, consider passing datatype argument to formatProperty call or to Wikidata/confignLoaded datatype wikibase-item of P1038 from wikidata, consider passing datatype argument to formatProperty call or to Wikidata/confignLoaded datatype wikibase-item of P3373 from wikidata, consider passing datatype argument to formatProperty call or to Wikidata/confign","cachereport":"origin":"mw1306","timestamp":"20190429045855","ttl":2592000,"transientcontent":false);mw.config.set("wgBackendResponseTime":138,"wgHostname":"mw1269"););
